Інклюзивна освіта – гнучка індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання.
Особливості розвитку дітей за нозологіями
Дитина із порушенням слуху
Втрата слуху у ранньому віці негативно впливає на розвиток мовлення дитини, перешкоджає нормальному формуванню словесного мислення, порушує процеси пізнання довкілля.
Спостерігається безпосередня залежність розвитку мовлення від ступеня втрати слуху. При незначному порушенні слуху відхилення у розвитку мовлення незначні. При значній втраті слуху спостерігається більш суттєві порушення , а за тяжкого порушення слухової функції , при глухоті, самостійне оволодіння мовленням стає неможливим.
Отже, глухі діти не в змозі самостійно навчитися говорити. Діти із зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він невеликий, а вимова недосконала
Дитина із порушенням зору
За ступенем зниження гостроти зору розрізняють дітей сліпих і слабозорих.
До сліпих відносять дітей абсолютно (тотально) сліпих та дітей із залишковим зором, у яких гострота зору становить 0,04 і нижче.
До слабозорих відносять дітей, які мають гостроту зору від 0,05 до 0,4.
Однією із причин слабозорості є порушення заломлюваності ока – рефракції, яка супроводжується зниженням зору. Видами цього порушення є короткозорість, далекозорість, астигматизм.
До особливостей протікання психологічних процесів у дітей із порушенням зору відносять:
- утруднення процесів сприйняття, зокрема формування цілісних образів, виділення його істотних ознак, їх повноти і точності;
- низький рівень розвитку моторики і координації рухів (несформована координація і точність рухів, погане володіння своїм тілом).
Дитина із порушенням розумового розвитку
Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи.
За розумової відсталості дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власної поведінки, що є наслідком порушення взаємозв’язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. У дитини спостерігається низький рівень активності і пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню тому не усвідомлюються і не регулюються самою дитиною.
Дитині з порушенням розумового розвитку досить складно сприйняти навчальну діяльність, оскільки це вимагає від неї не тільки сидіти за партою, слухати вчителя, виконувати завдання, а й сприйняття та виконання завдань вчителя з включенням мислительських операцій.
Саме це може спровокувати у дитини появу гострих негативних переживань, швидких змін настрою, невдоволення, імпульсивної поведінки та емоційних стресів. У такого школяра також недостатньо стійка мотивація й низький пізнавальний інтерес.
Дитина із церебральним паралічем
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – один із найпоширеніших неврологічних діагнозів. Цей термін об’єднує групу станів, при яких порушуються рухи та здатність контролювати положення тіла у просторі.
Це захворювання тяжко інвалідизує дитину, вражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80%), інтелекту (50%), зору (20%), слуху (15%).
Церебральний параліч виникає внаслідок порушення тих відділів нервової системи, які контролюють роботу м’язів, відповідають за рівновагу і довільність рухів.
Це ураження може виникнути до народження, під час пологів або в перші тижні життя дитини.
Гіперактивна дитина (синдром дефіциту уваги)
Гіперактивність – це яскраво виражена перевага збудження над гальмуванням.
Активність гіперактивних дітей надмірна й неорганізована. У них відсутня посидючість і заповзятість у діяльності, що потребує розумової зосередженості. Вони змінюють одну справу на іншу, не доводячи розпочату до кінця. І як наслідок – недостатність пізнавальних функцій, труднощі у навчанні, можлива затримка мовленнєвого розвитку.
Часто такі учні не користуються прихильністю однокласників, внаслідок чого можуть виявитися ізольованими, що може призвести до низької самооцінки та проблемної поведінки.
Причиною гіперактивної поведінки можуть бути:
1) Спадковість. Гіперактивність більше властива хлопцям. Зовнішні характеристики – діти світловолосі та блакитноокі.
2) Здоров’я матері (алергічні захворювання).
3) Вагітність і пологи (алергія, стреси матері).
4) Навколишнє середовище (наявність свинцю та нітратів у питній воді, вихлопні гази, пестициди).
5) Дефіцит жирних кислот в організмі.
6) Дефіцит в організмі цинку, магнію, вітаміну В12.
7) Харчування (харчові добавки,консерванти).
8) Неправильне виховання, вседозволеність, непослідовність.
Недостатня концентрація уваги, непосидючість, часто створюють таким дітям репутацію порушників дисципліни. Це виражається в навмисній пустотливості, брутальності, агресивності.
Дитина з аутизмом
Аутизм – патологічна замкнутість, відгородженість від зовнішнього світу, заглиблення дитини у світ власних переживань.
Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленням у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипність у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.
У дітей з аутичним спектром розладів спостерігається труднощі формування цілеспрямованої поведінки та здатності концентрувати увагу. Окрім цього, можливі імпульсивні реакції, причини яких інколи важко зрозуміти, а значить – і передбачити небажані прояви.
Щодо здатності взаємодіяти з іншими, можна говорити про відсутність у таких дітей уміння брати повноцінну участь у спільній діяльності, організовувати спілкування, слухати співрозмовника, емоційно співпереживати.
Дитина із порушенням мовленнєвого розвитку
Причини затримки мовленнєвого розвитку численні: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з дитиною, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.
Дітям з мовленнєвими порушеннями потрапляють у групу ризику як схильні до дислексії (тобто порушення читання) та дисграфії (тобто порушення письма), їм притаманні деякі відставання у розвитку психічних процесів.
Дослідження дітей з обмеженими можливостями, які вступають у звичайну школу показує, що у них порушений процес емоційної ідентифікації із значимими дорослими на ранніх етапах розвитку тягне за собою серйозні проблеми в навчанні і засвоєнні соціальних норм поведінки школяра:
діти з проблемами у розвитку стають жертвами батьківської опіки, що затягнулася і утруднює процес самоактуалізації особистості дитини в першу чергу – у навчальній діяльності.
До основних причин підвищення емоціональної напруги дітей з обмеженими потребами слід віднести:
недостатні комунікативні навички (невміння спілкуватися із ровесниками і труднощі в спілкуванні із дорослим – вчителем);
– підвищена тривожність що пов’язана із бажанням повністю відповідати вимогам вчителя, високим рівнем домагань ;
– помилкова педагогічна тактика вчителя і/або батьків (заохочення конкуренції, порівняння і співставлення в оцінюванні учнів)
“Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менш розвинена, ніж її однолітки, але розвинена інакше”.
Методичні рекомендаціїї
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
- 1.Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
- 2.Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
- 3.У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
- 4.Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
- 5.У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
- 6.Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
- Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
- 7.Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
- 8.Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
- 9.Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням
№ ______________
(реєстраційний номер документа)
1. Загальні положення
1.1. Асистент вчителя в класі з інклюзивним навчанням (далі — асистент вчителя) призначається на посаду та звільняється з неї наказом начальника управління освіти за поданням директора загальноосвітнього навчального закладу (примітка: якщо іншого не передбачено чинним законодавством).
1.2. Посаду асистента вчителя може обіймати особа; яка має педагогічну освіту та пройшла курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії.
1.3. Асистент вчителя підпорядковується безпосередньо вчителю в класі з інклюзивним навчанням та заступнику директора з навчально-виховної роботи.
1.5. У своїй діяльності асистент вчителя керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами, розпорядженнями і вказівками Міністерства освіти і науки України та відповідних органів управління освіти, міжнародними правовими актами, Загальною Декларацією прав дитини та Конвенцією прав дитини; правилами та нормами з охорони праці, пожежної безпеки; статутом і правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу; наказами та розпорядженнями директора навчального закладу, цією посадовою інструкцією.
2. Завдання та обов’язки
2.1. Разом із вчителем класу з інклюзивним навчанням:
- забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами;
- виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення;
- допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності.
2.2. У складі групи фахівців:
- приймає участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини;
- адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
2.3. Здійснює функції:
2.3.1. Організаційну:
- допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням;
- надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця;
- проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
- допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня;
- співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.
- забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці;
- веде встановлену педагогічну документацію.
2.3.2. Навчально-розвиткову, співпрацюючи з учителем класу:
- надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів;
- здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами;
- дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів;
- сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану;
- стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості;
- створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.
2.3.3. Діагностичну, разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку:
- вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами;
- оцінює навчальні досягнення учня;
- оцінює виконання індивідуальної програми розвитку;
- вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.
2.3.4. Прогностичну: на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку;
2.3.5. Консультативну:
- постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;
- інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня.
2.4. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.
2.5. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.
3. Права
Має право:
3.1. За погодженням з учителем класу з інклюзивним навчанням обирати форми, методи, способи навчальної роботи.
3.2. Брати участь у роботі методичних об’єднань, нарад, зборів загальноосвітнього навчального закладу, в інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи.
3.3. Обирати форми підвищення своєї кваліфікації: у вищих навчальних закладах, закладах системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
3.4. Вносити керівництву загальноосвітнього навчального закладу пропозиції щодо:
- поліпшення навчально-виховної роботи;
- захисту прав, професійної та людської честі і гідності.
4. Відповідальність
Несе відповідальність за:
4.1. Життя і здоров’я дітей з особливими освітніми потребами та інших дітей класу, дотримання їхніх прав і свобод, визначених законодавством України.
4.2. Неналежне виконання або невиконання обов’язків, визначених цією посадовою інструкцією.
4.3. Порушення трудової дисципліни.
4.4. Вчинення проступків, несумісних з роботою на посаді педагогічного працівника.
4.5. Заподіяння матеріальної шкоди навчальному закладу.
5. Повинен знати
- основи законодавства України про освіту, соціальний захист;
- міжнародні документи про права людини й дитини;
- державні стандарти освіти;
- нормативні документи з питань навчання та виховання;
- сучасні досягнення науки і практики у галузі педагогіки; психолого-педагогічні дисципліни;
- особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами різного віку;
- ефективні методи, форми та прийоми роботи з дітьми, застосовуючи індивідуальний та диференційований підхід;
- рівні адаптації навчального та фізичного навантаження;
- методи використання сучасних технічних засобів та обладнання;
- основи роботи з громадськістю та сім'єю;
- етичні норми і правила організації навчання та виховання дітей;
- норми та правила ведення педагогічної документації.
6. Повинен вміти
- застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;
- разом із іншими фахівцями складати та реалізовувати індивідуальну програму розвитку дитини;
- вести спостереження та аналізувати динаміку розвитку учня;
- налагоджувати міжособистісні стосунки між всіма суб’єктами навчально-виховної діяльності;
- займатись посередницькою діяльністю в сфері виховання та соціальної допомоги.
7. Кваліфікаційні вимоги
- наявність педагогічної освіти та курсової перепідготовка щодо роботи в умовах інклюзій;
- розвинені комунікативні та організаційні здібності;
- здатність співчувати, співпереживати;
- ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність;
- навички вирішення конфліктних ситуацій.
8. Взаємовідносини (зв’язки) за посадою
Для виконання своїх обов’язків взаємодіє з:
- з учителем класу з інклюзивним навчанням
- заступниками директора навчального закладу з навчально-виховної роботи;
- практичним психологом навчального закладу;
- медичними працівниками навчального закладу;
- батьками дітей з особливими освітніми потребами.
З інструкцією ознайомлений(а):
___________________
(підпис; ініціал(и), прізвище)
Дата: ______________
Математичний тренажер
Роздатковий матеріал
Вправи на розвиток пам'яті , мислення, моторики.
Діти дуже швидко впізнають літери, які наявні в їхніх іменах, а також
букви, з якими вони часто зустрічаються в побутових ситуаціях, наприклад: М –
МакДональдз, Т – у слові тато і т.д.
Також значну кількість слів діти швидко починають впізнавати (власне ім’я
чи імена однокласників, мама, тато, дідусь, бабуся).
В ігровій формі діти порівнюють слова, впізнають та називають знайомі
літери, відшукують їх в словах, і так поступово, без особливого примусу,
спонтанно на першому етапі вони вчаться читати.
Таким чином, однією з головних характеристик даної категорії дітей є те,
що вони запам’ятовують краще те, що бачать, ніж те, що вони чують.
• Те, що я чую, я забуваю.
• Те, що я бачу, я пам’ятаю.
• Покажіть мені, щоб я навчився.
• І я не забуду ніколи.
Вправи «Глобальне читання»
Вправи із словниковими картками приносять дитині задоволення.
Виконуючи різні завдання в ігровій формі, ви навчаєте дітей глобальному
читанню (цілими словами). Ігри, які ви вибираєте, повинні подобатися дітям, щоб вони із задоволенням виконували необхідне завдання. Це є дуже важливо:
зацікавленість, мотивованість.
Нижче декілька прикладів:
- Якщо простір дозволяє, ви можете провести гру «Слово-естафета». По черзі
кожна дитина бере слово-картку з відра, «читає» і біжить в іншу частину класу,
щоб взяти подібне слово або відповідне зображення.
- Розкласти слова-картки на всі видні місця в класі та, йдучи разом вздовж,
шукати. Знайдене слово потрібно помістити на картці лото так, щоб ви бачили
скільки слів ще не знайдено.
- Гра «Кеглі». Поставити 6 кеглів, на кожну прикріпити картку із написаним
словом. На тій кеглі, яку дитина збила, потрібно прочитати слово.
- Гра «Рибалка»: приклейте картки на рибу, дитина повинна впіймати певне
(вказане) слово.
- Гра «Поштарі»: всі види глобальних слів помістити в конверти, створюємо
поштові скриньки. Поштар заходить і приносить конверти. Учень, який отримує
конверт «читає» слово.
- Гра «Наші імена»: Створити ланцюжок зі слів-карток з іменами.
Запропонувати одному з учнів роздати кожній дитині її ім’я.
- Лоток із макаронами. Перемішати словникові картки з макаронами.
Дублікати карток викласти в ряд і запропонувати учневі шукати картки в лотку з
макаронами, шукаючи відповідну в ряду, співвіднести. Можна використовувати
різні комбінації. Наприклад, учень шукає картку в макаронах, а потім повинен
прочитати написане на ній слово.
- Поле з словами-картками: розкласти слова на площині, знайшовши
відповідне.
Пам҆҆҆҆ять
- Вправа «Кубик-слова». Зробити слова-картки та вставити їх в стінки кубика,
діти по черзі кидають кубик. Те слово, що знаходиться вгорі, потрібно прочитати і
знайти відповідне у себе на аркуші паперу, обвести його чи викреслити.
- Слова-штампи
- Слова з окремих літер (скласти за зразком).
- Пошук вивчених «глобальних слів» в тексті: обвести чи підкреслити.
- Створити скарбничку зі всіма словами, які учень знає, пофарбувавши
коробку з-під взуття срібною фарбою.
- Вправа «Лабіринти». Шукати вказані слова в лабіринті відповідно до теми
та викреслювати їх.
Поради щодо організації спілкування в колі з перекидним блокнотом.
Найбільш сприятливою є позиція, коли під час спілкування діти сидять в
колі. Вони почувають себе безпечніше. На жодному з учнів не зосереджено
максимум уваги, тому всі знаходяться в рівних умовах і кожен може розкриватися
та розвиватися.
• Створіть такі умови, щоб діти могли висловлюватися, мали можливість
просто поговорити. Відведіть трохи часу для розмови, відразу не записуйте
висловлювання учнів.
• Спостерігаючи за дітьми, спробуйте визначити, що є для них важливим,
актуальним на даний момент, відреагуйте на їхні потреби, не акцентуйте увагу на
питаннях. Дуже важливо забезпечити спонтанну розмову, а не «питання-
відповідь».
• Не обговорювати, однак поєднувати розмову і малювання (візуальний
канал) (не запитуйте: про що ми будемо говорити? Що ми будемо малювати? Що
ти робиш?)
• Уникайте прямих запитань. Просто створюйте проблемні ситуації, які
викликають інтерес у дітей, спонукаючи їх до мовлення.
• Перехід від розмов до малювання повинен бути плавним.
• Налаштуйтесь на розуміння мови, а не на її відтворення, створіть умови,
щоб просто поговорити.
• Вдосконалюйте внутрішнє мовлення, вчіть говорити розмірковуючи, таким
чином ви зможете перевести пасивний словниковий запас дитини на вищий
рівень.
• Говоріть, задумуючись, щоб дитина могла сказати сама, тобто вичікуйте,
давайте можливість дитині висловлюватись, не спішіть сказати за неї.
В своїй роботі здійснюємо поетапне формування навичок читання.
На початковому етапі використовуємо переважно глобальний метод
читання, у букварний період поєднуємо глобальне читання та методику Зайцева.
Кінцева наша мета – сформувати у дітей вміння усвідомлено читати цілими
словами речення, тексти. Для цього ми використовуємо різні методичні прийоми,
які не суперечать основним методикам, які ми використовуємо («Читайлик»,
зошит до кубиків Зайцева, конструювання речень, чистомовки....).
Переваги глобального читання:
Розвиток когнітивної сфери.
Розвиток мови та мовлення.
Попередження ознак дислексії та дисграфії.
Мотивація. Інтерес до читання.
Основні методичні прийоми.
Співвіднесення карток: слово до слова.
Вибір вказаного слова на прохання дорослого.
Співвіднесення: слово до картинки.
Самостійне називання карток зі словом.
Використовуючи дану методику в навчальному процесі, необхідно
дотримуватися наступних вимог:
- тематичність (підбирати слова з певної теми);
- зв’язок із життям, актуальність слів на даному етапі життя дитини, брати до
уваги досвід дітей;
- інтегровані зв’язки (міжпредметні),
не обмежуємося використанням методики
на уроках читання.
- поступово вводити службові слова.
Основні методичні прийоми.
Співвіднесення карток: слово до слова.
Вибір вказаного слова на прохання дорослого.
Співвіднесення: слово дo картинки.
Самостійне називання карток зі словом.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Уникати змагань та будь-яких типів робіт, що вимагають швидкість.
2. Не порівнювати дитину з оточуючими.
3. Частіше використовувати тілесний контакт, вправи на м’язову релаксацію.
4. Підвищувати самооцінку дитини. Частіше хвалити дитину так, щоб вона
знала за що. Хвалити навіть за незначні досягнення.
5. Частіше звертатися до дитини по імені.
6. Бути впевненими в собі. Батьки – взірець поведінки.
7. Мовлення батьків повинно бути чітке та зрозуміле.
8. Разом з батьками необхідно повторювати вправи для постановки певного
звука.
9. Не висувати підвищених вимог до дитини.
10. Виправляти дітей, якщо вони роблять помилки у самостійному
мовленні.
11. Бути послідовними у вихованні дитини.
12. Обов’язкове виконання домашніх завдань з постановки звуків.
13. Намагатися робити якомога менше зауважень.
14. Не принижувати дитину, караючи її.
15. Забороняються ігри, що збуджують нервову систему.
16. Багато гуляти на свіжому повітрі.
17. Не гратись на комп’ютері, який виключає потребу у спілкуванні.
18. Займатися спокійними видами спорту – шашки, шахи, плавання.
19. Обов’язкове відвідання батьківських зборів, на яких розробляється та
затверджується індивідуальна програма розвитку та індивідуальний навчальний
план.
Інклюзивна школа передбачає відкритість і доступність не тільки для дітей, а й для дорослих. Батьки – важлива ланка в процесі реалізації інклюзивної освіти. Робота з батьками спрямована на підвищення їх психолого-педагогічної культури, формування потреби в отриманні психолого-педагогічних знань та їх практичне застосування, бажання використовувати їх у роботі з дитиною, зниження переживань.
Поради батькам дітей, які навчаються в інклюзивному класі:
1. Запровадження в сім’ї системи «дитиноцентричності»; максимальне врахування потреб дитини. Сприяння всесторонньому розвитку дитини.
2. Налагодження тісної взаємодії психолог-педагог-асистент учителя-батьки-дитина.
3. Поглиблена співпраця батьки-психолог для врахування та адаптації і корекції психологічного стану учня(учениці).
4. Визначення та розвиток пріоритетних вподобань дитини, таких як спорт, образотворче мистецтво і т.д.
5. Виконання батьками настанов та порад психолога та педагога.
6. Постійний контроль психологічного і фізичного стану дитини.
7. Батьківський нагляд та допомога дитині у виконанні домашнього завдання.
8 ПРИНЦИПІВ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.
Кожній людині властиво відчувати і думати.
Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.
Всі люди потребують одне одного.
Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємин.
Всі люди потребують підтримки та дружби ровесників.
Для тих, хто навчається досягнення прогресу швидше може бути в тому, що вони можуть робити, ніж в тому, що не можуть.
Різноманітність посилює всі сторони життя людини.
Правила інклюзивної школи:
* Всі учні рівні у шкільному співтоваристві;
* У всіх учнів мають бути рівні можливості для встановлення і розвитку важливих соціальних зв'язків;
* Планується і проводиться ефективне навчання;
* Всі учні мають рівний доступ до процесу навчання протягом дня;
* Працівники, залучені в процес навчання, навчені стратегій і процедур, які полегшують процес включення, тобто соціальну інтеграцію серед однолітків;
* Програма і процес навчання враховує потреби кожного учня;
* Сім'ї активно беруть участь у житті школи;
* Залучені працівники налаштовані позитивно і розуміють свої обов'язки
Збірник корекційних вправ для розвитку психічних процесів у дітей із затримкою психічного розвитку
РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
Перевірте, чи вміє Ваша дитина зав’язувати шнурівки?
1. Різноманітні пальчикові ігри. Наприклад, дорослий розказує вірш, а дитина почергово загинає пальці на правій руці, тоді на лівій.
4. Цікаві ігри з сірниками:
РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ
Для чого слід розвивати точність рухів пальців рук (дрібну моторику) ?
Вченими доведено, що розвиток рук знаходиться в тісному зв’язку з розвитком мовлення та мислення дитини.
Рівень розвитку дрібної моторики та координації рухів рук – один з показників інтелектуального розвитку і, відповідно, готовності до шкільного навчання.
Як правило, дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, у неї достатньо добре розвинута увага, пам'ять, зв’язне мовлення.
Перевірте, чи вміє Ваша дитина зав’язувати шнурівки?
Чи знає назви пальців рук?
Познайомтесь з іграми та вправами, котрі сприяють розвитку тонких рухів пальців рук
П’ять пальці на руці твоїй
Назвати їх зумій.
Перший палець – боковий –
Називається ВЕЛИКИЙ.
Третій твій палець –
Як раз в середині,
Тому СЕРЕДНІЙ
Назвали його.
|
Палець другий –
Вказівник старанний, -
Тому називають його
ВКАЗІВНИЙ.
Палець четвертий
Зовуть БЕЗІМЕННИЙ.
Неповороткий він
Та впертий.
|
Зовсім як в сім’ї ,
Брат наймолодший.
По рахунку він п’ятий,
Звуть його МІЗИНЕЦЬ.
6. Робота з пластиліном, ножицями, папером; малювання кольоровими олівцями.
Можна пограти з різнокольоровими прищіпками. Для цього виріжте з картону найпростіші форми (коло для сонечка і квітки, напівколо для їжака, трикутник для ялинки і т.д.) запропонуйте дитині придумати ще щось.
4. Цікаві ігри з сірниками:
- можна викладати візерунки за схемою;
- без схеми;
- придумати самостійно із певної кількості сірників
Немає коментарів:
Дописати коментар