1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
2. Пояснюйте, що наша армія захищає
нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в
стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш
безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що
зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так
вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).
3. Дайте можливість висловити емоції.
Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі
покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте
опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися,
не наполягайте, якщо не хоче говорити.
Обговоріть, що робити із
сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати,
стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий
вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так,
ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати –
подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як
тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.
4. Залучайте дитину до вибору того,
що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик
чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
5. У кожної сім’ї є справи, які ви
щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на
чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку
зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
6. Коли слідуєте з дитиною в сховище,
поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на
сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині,
мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це
допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми
адаптації.
7. У сховищах холодно або душно,
тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо
щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив
депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні
(життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.
8. Коли лунають вибухи та постріли, а
ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що
боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
9. Коли в дитини виникають запитання,
як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх
у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось
важливе.
10. Фізичні ігри, дихальні вправи,
навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати
психічну систему після дезорганізації воєнним станом.
Найважливіше: будьте спокійні
й разом із близькими, вірте в нашу армію!
Немає коментарів:
Дописати коментар